Эй, чуваки! Слушайте, у меня есть история, которая просто вынесет вас из штанов! Вообщем, недавно я купил псилоцибиновые грибы и открыл свой собственный магазин. Да, да, это не шутка, я стал настоящим боссом наркоманов-грибников!
Это началось так: однажды я случайно наткнулся на толкача, который предложил мне закладки псилоцибиновых грибов. Я думал, почему бы и не взять пару? Ведь в наше время все сходят с ума от этих грибов, говорят, что это настоящий трип на другую планету! И я, конечно же, не мог упустить такую возможность.
Я купил у этого толкача емкость с грибами и отправился домой, полный азарта и ожидания. Я разложил свою добычу на столе и начал изучать ее. Грибы выглядели просто магически - разноцветные, закрученные, словно из другого измерения. Я был готов провалиться в кайф и отправиться в путешествие по миру нереальных ощущений.
Я взял дуплю грибов и начал их жевать. Вкус был какой-то непривычный, но это не остановило меня. Я сидел в своей комнате, нюхая запах грибов и ожидая первых признаков наступающего трипа.
И вот оно! Первые ощущения начали появляться - мое тело словно отсоединилось от реальности, а мозг заполнился самыми невероятными мыслями. Я начал видеть цвета, которых не существует в нашем мире. Все стало настолько интенсивным, что я не мог вернуться в реальность.
Я решил, что это будет мой шанс, чтобы открыть собственный бизнес. Через несколько часов, когда эффект грибов начал спадать, я сел за компьютер и начал искать информацию о псилоцибиновых грибах. Я узнал, что они востребованы и могут приносить хорошие деньги.
Так что я решил стать наркобоссом, продавая грибы. Я начал искать поставщиков и заключать с ними сделки. Ну, а где же взять деньги на эти закупки? Конечно же, в моем случае, это была единственная и неповторимая бензолка кодеин!
Я знал, что это рискованно, но наркобизнес - это всегда риск. Поэтому я отправился на улицу и начал дуплить бензолку кодеин. Через несколько дней я собрал достаточную сумму для первой партии грибов. Моя квартира превратилась в настоящий склад, где я хранил свой товар.
Толкачи слышали о моих грибах и начали интересоваться. Я стал встречаться с ними в тайных местах, где проводились сделки. Мы рассказывали друг другу истории о наших приключениях с грибами, делились секретами и советами. Каждая встреча превращалась в настоящее торжество наркотической культуры.
Мои клиенты были разные - от молодежи, которая искала новые ощущения, до опытных наркоманов, которым уже ничто не могло доставить такой же кайф, как грибы. Все они были голодными приключений и готовыми заплатить любую цену за свою дозу.
Через несколько месяцев я уже начал вести свой магазин псилоцибиновых грибов. Я понимал, что это нелегально, но я просто не мог остановиться. Это было нечто большее, чем просто бизнес - это был стиль жизни. Банды конкурентов и полиция всегда были на хвосте. Я никогда не знал, когда мне придется сбегать или отступать.
Но даже все эти трудности не могли стереть у меня улыбку с лица. Ведь я достиг того, что хотел - я смог принести людям радость и расслабление, проваливаясь в кайф от псилоцибиновых грибов. Я чувствовал, что я свободен, я сделал выбор, и я был готов нести за него ответственность.
Так что, парни, если вы хотите испытать настоящий трип и открыть для себя новые грани сознания, загляните в мой магазин. Я вам обещаю, вы не пожалеете! И помните, дуплите, нюхайте, и окунайтесь в этот незабываемый мир наркотической магии!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.